На сьогодні в Україні налічується понад 356 тисяч осіб учасників антитерористичної операції, яким встановлено відповідний статус. Разом з набуттям військового досвіду учасники АТО зазнають не лише фізичних, а й психологічних травм. Цей фактор ускладнює їхню адаптацію до мирного життя.

Ми звернулися за коментарями до члена команди «Громади майбутнього» Ірини Шульги – головної спеціалістки відділу реабілітації Державної служби України у справах ветеранів.

Українським бійцям потрібна психологічна реабілітація

Які зараз існують проблеми в нашій країні пов’язані з реабілітацією?

Якщо звернутись до цифр, то висновок може бути лише один: проблем в соціальному забезпечення учасників АТО/ООС залишається багато і наразі вирішити всі їх за бюджетні кошти залишається, на жаль, проблемним.

До прикладу, протягом 2015-2018 років за бюджетні кошти соціальною та професійною адаптацією забезпечено 18 826 учасників АТО/ООС, психологічну реабілітацію отримали – 13 836 осіб, а психологічну допомогу надано 78 837 учасникам АТО/ООС та членам їх сімей.

Варто також взяти до уваги людей, які оточують бійців – рідних та близьких, оскільки вони є не лише тими, хто зазнає психологічних травм під час очікування повернення сина, батька брата із зони проведення операції бойових дій, а й тими, хто буде підтримкою учаснику АТО/ООС у подальшому.

Чому досі в Україні не вирішено проблему забезпечення бійців житлом?

Минулого року урядом була ухвалена вдосконалена програма щодо забезпечення українців доступним житлом, яка, зокрема, передбачає 50-відсоткову компенсацію вартості житла за рахунок бюджетних коштів для учасників АТО і ВПО.

За офіційними даними ця програма працює, проте цього недостатньо, щоб забезпечити житлом всіх, хто цього потребує. Тому наразі вивчаються можливі механізми впровадження окремої нової програми на державному рівні, яка б стосувалася саме цих категорій громадян.

Хочу зауважити, що реабілітаційна робота має спектр компонентів, основу яких складають медична, психологічна, соціальна діяльності, які є взаємно пов’язаними та повинні забезпечуватись комплексом реабілітаційних заходів.

Чому бійцям, які повернулися із зони бойових дій потрібна психологічна допомога?

Медична реабілітація є заходами, спрямованими на відновне лікування. Однак саме вона тісно пов’язана із успішністю психічної, соціальної, економічної, професійної повноцінності людини та спрямована на досягнення тієї самої мети, що й соціально-психологічна реабілітація – відновлення психічних і фізичних сил організму задля забезпечення соціальної інтеграції особи в суспільство.

Нам варто розуміти, що військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, є тією групою ризику, яка піддається воєнно-травматичному стресу. Причинами є перебування в умовах з ризиком для життя, переживання втрати та поранень товаришів, негативні очікування, розлука з близькими, переживання стану фрустрації, що породжується невідповідністю очікувань бійця реальному стану справ. Також причиною посттравматичних стресових розладів є участь у бойових діях військовослужбовців, які морально не готові до цього.

По-перше, війна, як і будь-яка інша діяльність, висуває свої вимоги до особистості, й не кожна людина їм відповідає за своїми психологічними, фізичними та духовними якостями.

По-друге, військовослужбовці в бойових умовах знаходяться в стані психічної депривації (deprivation – втрата,обмеження), що викликана неможливістю довгий час задовольнити важливі життєві потреби (зміна цивільного життя на воєнне, розлука з близькими та ін.).

По-третє, бійці в зоні АТО, які здебільшого,стримують натиск супротивника, а не проводять активних наступальних дій, переживають психічний стан фрустрації (від лат. frustratio – омана, марне очікування), який виникає при невідповідності реальної дійсності очікуванням людини.

Стан фрустрації може виникнути при зіткненні з об’єктивними непереборними труднощами (наприклад, неможливістю одержати перемогу над супротивником з об’єктивних причин його кращої технічної оснащеності) або суб’єктивними переживаннями (наприклад, з приводу неможливості побороти ворога, оскільки керівництво не віддає відповідних наказів).

Які наслідки відбиваються на психологічному здоров‘ї бійців?

Наслідки воєнно-травматичних стресових обставин для особистості, хочемо ми того чи ні, співіснують із громадською думою, яка сформована в суспільстві стосовно причин та рухомих сил власне військового конфлікту, а також ролі військовослужбовців у ньому.

Суспільство формує власне ставлення до військових дій відповідно до масштабів конфлікту та його предмету. Суспільством визначаються військові дії, як загарбницькі та захисні.

Соціальний час протягом повномасштабної війни ділиться на «до» та «після» війни. Для кожного з цих часових проміжків громадськістю формуються окремі цінності та  диференційні норми моралі, а відтак і правила життя в суспільстві. Успіхи та невдачі військового конфлікту визначаються самим суспільством, як успіхи та невдачі всіх.

Чи проводиться належне медичне обслуговування військовослужбовців в Україні?

Операція об’єднаних сил (антитерористична операція) має локальний характер та виокремлюється тим, що загальна сфера життя суспільства на мирній частині України залишається незмінною, а суспільство поділяється на учасників та неучасників воєнних дій.

В свою чергу суспільна думка формується здебільшого частиною населення, яка знаходиться на вільній від конфлікту території. І тут ми маємо ще одну складність – відмінність сприйняття суті, обставин, причин та очікувань від вирішення конфлікту військовослужбовців та неучасників воєнних дій. А відтак і різні ціннісні вподобання по відношенню до цієї проблеми можуть бути різними.

Варто пригадати ставлення світової спільноти до радянських воїнів, які брали участь у бойових діях в Афганістані, виконуючи інтернаціональний обов’язок. Вони щиро вірили, що йшли на смерть не лише захищаючи інтереси власної держави, а й надаючи визвольну допомогу дружній країні. Однак висловлена світовою спільнотою думка була іншою – сліпе виконання забаганок Кремля щодо просування ідей соціалізму.

Таким чином характеристики самого військового конфлікту та суспільна думка про цю проблему в майбутньому здатні посилити стресові розлади у військовослужбовців та спричиняти дезадаптацію їх у мирному житті.

Ми не можемо такого допустити, і соціальний проект «Громади майбутнього», на мою думку, здатний забезпечити професійну, соціальну реалізацію не лише ветеранів війни з числа учасників АТО/ООС, а й сімей, які вимушено покинули свої домівки через воєнні дії та інших соціально незахищених верств населення.

Як проект “Громади майбутнього” сприятиме адаптації вразливих верств населення? 

Соціальний проект «Громади майбутнього» вирішує цілий спектр наявних у суспільстві проблем.

Це питання щодо побудови власного житла, що є важливим для формування хороших сімейних цінностей. Демографічна ситуація в нашій країні є кричущою, а одним із важливих чинників зростання кількості створення нових сімей є наявність власного житла.

Це соціальна адаптація колишніх військовослужбовців, які залишили військові будні в страшному минулому, а також вимушено переселених мешканців окупованих територій, які втратили свої домівки.

Тут наріжним каменем виступає саме психологічна реабілітація тих, хто потребує такої допомоги, в комплексі із адаптацією їх до мирного життя та відновлення соціальної, економічної, професійної повноцінності особистості.

Я зараз говорю не лише про безпосередніх учасників військового конфлікту на сході України, а й про їхні сім’ї, які часто стикаються з необхідністю по новому сприймати своїх близьких та їх бачення життя.

Головним позитивним фактором у моїх очікуваннях є створення великої кількості робочих місць та забезпечення функціонування містечок із власною інфраструктурою, власною енергетикою та власним виробництвом.

Разом з тим важливим є фактор того, що соціальний проект «Громади майбутнього» є не лише можливістю повернення до мирного життя військовослужбовців, а й засобом для досягнення тих цілей, які до військового конфлікту були лише мріями для переважної більшості цієї категорії осіб.