За п’ять років гібридної війни з Росією було поранено тисячі українських військовослужбовців. Як вони живуть після повернення до мирного життя, чи отримують безкоштовну медичну допомогу та чи піклується про них держава? На ці запитання “Громадам майбутнього” відповів учасник Революції гідності та війни на Донбасі, заступник начальника Військово-медичної академії України з клінічної роботи полковник Всеволод Стеблюк.

Поранене тіло несе в собі поранену душу, і далеко не всі рани війни є видимі

Які медичні послуги держава надає безкоштовно учасникам війни?

Є поняття “медичні послуги”, а є поняття “медична допомога”. Медична допомога для учасників війни, як і для всіх інших громадян в Україні, безкоштовна. Щодо медичних послуг, то є перелік, який затверджено Кабінетом Міністрів, це те, що надається за оплату. Якщо ми говоримо про медичну допомогу, ми повинні розподіляти її на доступну і потрібну. На жаль, на сьогодні, як учасникам війни, так і іншим громадянам не завжди вдається отримати належну медичну допомогу. Щодо перших, то потреб у них, на жаль, більше, ніж у пересічних громадян.

Я завжди кажу, що поранене тіло несе в собі поранену душу, і далеко не всі рани війни видимі. Мова йде про психічні та психологічні травми, які часто переростають потім у хворобливі стани. Тому учасники війни потребують особливої уваги. Не декларативної допомоги через створення всяких “ветеран-хабів” чи міфічних міністерств у справах ветеранів… Вони потребують просто реальної роботи на кожній окремій дільниці надання медичних чи соціальних послуг.

Чи складно зараз оформити документи на отримання групи інвалідності для військовослужбовців?

Зараз з цим у нас краще. Раніше це був затяжний процес. Ще в 2016 році ми дійшли згоди з Міністерством охорони здоров’я, згідно з якою проводилася виїзна медико-соціальна експертна комісія до військовослужбовців, які отримали поранення. Навіть, перебуваючи у госпіталі, вони вже отримували інвалідність. Це потрібно для того, щоб спрямувати всі кошти, які виділяє держава – до двох мільйонів гривень на протезування. Тому ми максимально скоротили цей шлях отримання групи інвалідності.

Чи багато грошей на лікування доводиться витрачати зі своєї кишені воякам?

На жаль, доводиться. І це відбувається на первинній ланці охорони здоров’я. Йдеться про реформу, про яку в нас так багато пишуть і говорять. Але реалії показують інше. Ми провели обстеження більше 600 ветеранів з наслідками контузії, і багато з них розповідали, що отримати безкоштовно ті медикаменти, які навіть входять до переліку гарантованих державою, не скрізь можливо. Це скоріше питання місцевих бюджетів. По установах військових сил, взагалі для військовослужбовців, проблем на сьогодні немає. Фактично ви можете запитати будь-якого солдата, який перебуває на лікуванні в госпіталі, вони нічого не докуповують. А от демобілізовані ветерани в цивільному житті не завжди можуть отримати те, що їм потрібно.

Що видумаєте про допомогу волонтерських і громадських організацій?

Зараз, дякуючи саме таким організаціям, нашим бійцям трішки краще живеться. Але все одно зараз держава досі не готова повністю забезпечити боєздатність армії,  а також медико-соціальний захист військовослужбовців. Варто хоча б сказати, що в медичну службу Майдану в 2014 році за допомогою волонтерів вдалося забезпечити препарати першої допомоги – бинти, аптечні сумки… Перші фронтові медики якраз пішли з медичної служби Майдану на війну.

Хто має займатися психологічною адаптацією бійців?

Знаєте, зараз хто тільки цим не займається. На сьогодні легше отримати, ніж не отримати психологічну консультацію. Існує багато різних державних закладів, де основна робота психологів – якраз надавати цю допомогу. Однак зацікавленість у цьому бажає бути кращою. Серед тієї кількості бажаючих, які пропонують допомогу, справжніх професіоналів не так багато. Адже цьому треба вчитися, мало мати базову освіту. Також потрібно безперервно слідкувати за сучасними методиками, в тому числі, таких країн, як Ізраїль та Америка. Але на сьогодні, що найважливіше – це наш досвід і вміння працювати тут – в Україні з українськими ветеранами.